Лікувальні заходи та їх вибір повністю залежить від того, яка причина викликає розвиток безпліддя. Спочатку фахівець повинен провести весь комплекс терапевтичних заходів щодо усунення патогенних причин. Спочатку проводиться консервативне лікування, яке включає таблетки, свічки, тампони з препаратами. При неефективності таких лікувальних заходів у багатьох випадках більш успішним виявляється хірургічна операція. Якщо і цей спосіб не приніс результатів, плануються методи допоміжних репродуктивних технологій. Консервативним шляхом найчастіше лікують гормональне безпліддя. Наприклад, якщо підвищений інсулін, призначають глюкокортикоїди, вводять глюкозу внутрішньовенно. При лютеїновій недостатності призначають гормональні таблетки (Кломіфенцітрат, менотропін, урофолітропін). Іноді гормональний фон стабілізується при нормалізації ваги (схуднення або, навпаки, наборі маси). При синдромі полікістозних яєчників призначаються оральні контрацептиви курсом в 6-12 місяців, при хворобах щитовидної залози поводиться корекція шляхом підвищення або зниження рівнів гормонів ТТГ і Т4 в крові.
Трубне безпліддя найчастіше лікують за допомогою лапароскопії придатків. Застосування цієї методики дозволяє розсікти спайки, видалити кісти яєчників або рубці без складного оперативного втручання. Але в деяких випадках непрохідності труб все ж доводиться використовувати методику ЕКЗ для зачаття. Якщо причина безпліддя пов’язана із неправильною будовою матки, виконують відновлювальні операції (по можливості). Іноді вади розвитку жіночої репродуктивної системи дозволяють сподіватися лише на сурогатне материнство (при абсолютному безплідді). Пухлини, ендометріоїдні вузли видаляють оперативним шляхом. Імунологічне безпліддя лікують шляхом ЕКЗ, коли сперма чоловіка не потрапляє в цервікальний канал і не знищується власними імунними клітинами.
При відсутності ефекту від терапії і операцій планується зачаття за допомогою ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення), шляхом інсемінації всередину матки сперми чоловіка або донора, за допомогою ІКСІ (внутрішньоклітинної ін’єкції сперматозоїда), або із залученням сурогатної матері.
