Будь-яка терапія починається із загальних організаційних і лікувальних заходів, спрямованих на усунення побутових і професійних шкідливих умов, нормалізацію режиму праці, відпочинку, харчування хворого, призначення седативної і антидепресивної терапії, засобів, що підвищують антитоксичну функцію печінки, вітамінотерапію, із лікування супутніх захворювань.
Варикоцеле. Лікування включає переривання ретроградного кровотоку по яєчковій вені для усунення гемодинамічних порушень в яєчку. Методом вибору є операція по Іваніссевіча, суть якої – висока заочеревинна перев’язка яєчкової вени. Аналогічний клінічний ефект може бути досягнутий рентгеноендоваскулярною оклюзією яєчкової вени шляхом введення в неї склерозуючих речовин, металевих спіралей, електроокклюзій вени струмом високої частоти, ендоскопічним лікуванням вени. При двосторонньому варикоцеле виконується переривання кровотоку по яїчковій вені зліва і справа. Рідше перев’язують зовнішню сім’янну вену або вену з артерією (операція Паломо). У тих випадках, коли причиною лівостороннього варикоцеле є венозна ниркова гіпертензія, переривання ретроградного кровотоку здійснюється по центральній вені лівого наднирника.
Крипторхизм. Основний метод лікування – оперативний. Орхіпексії необхідно виконувати в більш ранньому віці, до розвитку незворотних змін в сперматогенному епітелії. Перспективним терміном оперативного лікування вважається вік до 2-3 років. Оперативне втручання в більш пізньому віці не є гарантією того, що пара уникне проблеми безпліддя. Тактику консервативного лікування крипторхізму гонадотропними препаратами в надії на самостійне зведення яєчок слід вважати малоефективною і невиправданою.
Пахові і пахово-мошонкові грижі. Особливу увагу у хірургічній корекції приділяють мінімальної травматизації елементів сім’яного канатика і виконання без тиску ушивання пахового каналу. Такі втручання здійснюються хірургом-урологом з метою звести до мінімуму ризик ятрогенного пошкодження або видалення сім’явивідної протоки.
Вроджені аномалії сечівника (епіспадія і гіпоспадія). Пластичні операції мають на меті відкрити сечовипускальний канал та вивести зовнішній отвір на голівці, що дозволить здійснювати еякуляцію вагінально.
Стриктури і облітерації сечівника. Оперативне лікування – резекція звуженої ділянки з подальшим анастомозом кінців уретри з нормальним просвітом дозволяє домогтися адекватної корекції. Стриктура уретри в останні роки ліквідується ендоскопічним методом.
Обтураційна азооспермія. У генезі цієї форми безпліддя лежить непрохідність сім’явивідних протоків. Причинами такого стану можуть бути:
1. повна або часткова аплазія придатків яєчок, сім’явивідних протоків, сім’янних міхурців;
2. набута непрохідність протоків в результаті запальної обструкції;
3. кісти і пухлини придатків яєчок, що здавлюють протоку придатка яєчка;
4. ятрогенна непрохідність протоків внаслідок хірургічних маніпуляцій в цій області.
Всі способи оперативного лікування в залежності від місця накладення анастомозу поділяються на 3 основні групи:
1. вазо-вазоанастомоз;
2. вазоепідімоанастомоз;
3. вазотестікулоанастомоз.
Найрезультативнішим лікуванням є накладення анастомозу протягом протоки по типу “кінець в кінець”. При обструкції початкової частини сім’явивідної протоки або протоки придатка здійснюється мікродісекція до виявлення нормального просвіту і з’єднують протоку придатка з просвітом сім’явивідної протоки, використовуючи дворядний шов. Зазвичай при цьому зрізають зону обструкції (хвіст, тіло придатка, початкова частина сім’явивідної протоки). Анастомоз сім’явивідної протоки з яйцем виконується після резекції придатка в зоні rete testis. При обструкції тазових відділів сім’явиносних шляхів, вкрай рідко, через серйозне ускладнення, зумовленого утворенням сечового свища, анастомозируют сім’явивіднупротоку з мошоночних відділом сечівника.
Серед різних варіантів слід згадати анастомоз сім’явивідної протоки зі сперматоцеле і перехресний анастомоз між сім’явивіднупротоку або сім’явиносних протокою придатком з іншого боку.
До рідкісних видів оперативного лікування при вродженому відсутності сім’явивідної протоки, протоки і частини придатка, непрохідності абдомінальної частини сім’явивідної протоки, порушення еякуляції, обумовленої параплегией, відноситься імплантація синтетичних резервуарів сперми (штучне сперматоцеле) в придаток або в підшкірний кишеню вище пахової зв’язки. Отримані сперматозоїди з семясборніков за допомогою аспірації використовуються для альтернативи методів лікування (ІСМ, ІКСІ).
